Під час вибору нового гаджета краще уникати моделей із роз’ємом micro-USB, якщо у продажу є аналог із USB-C. Така рекомендація пов’язана насамперед зі зручністю, сумісністю та потенційними обмеженнями старого стандарту.
Micro-USB з’явився ще у 2007 році й сьогодні поступово зникає навіть із бюджетної електроніки. Його наявність у новому пристрої може свідчити про використання застарілої конструкції або спробу виробника заощадити на компонентах.
Одним із головних недоліків є необхідність тримати окремий кабель, тоді як USB-C уже використовується у більшості сучасних смартфонів, ноутбуків, навушників та іншої техніки. Крім того, штекер micro-USB вставляється лише однією стороною, тоді як USB-C має симетричну конструкцію.
Micro-USB також часто використовується разом зі старішими стандартами передавання даних і заряджання. Однак сам тип роз’єму не визначає швидкість: USB-C також може працювати лише на швидкості USB 2.0, якщо виробник не реалізував сучасніші протоколи.
Для простих пристроїв на кшталт ліхтариків, недорогих навушників або контролерів можливостей micro-USB все ще може бути достатньо. Тому справний гаджет немає сенсу замінювати лише через старий порт.
Натомість при купівлі нового пристрою USB-C є практичнішим вибором. Він спрощує використання одного комплекту кабелів для різної техніки та залишає виробнику можливість підтримувати сучасніші стандарти заряджання й передавання даних.
