Літак космічних масштабів: навіщо створювали “Мрію” і чому лише в одному екземплярі

Літак-гігант повинен був допомогти СРСР випередити США у космічних перегонах, а в результаті став загальним улюбленцем, пише Сьогодні.

Легендарний літак Ан-225, який став жертвою російського вторгнення, любили у всьому світі і навіть спеціально їздили в інші країни, щоб на власні очі побачити, як літак-гігант здійснює посадку.

Але навіщо створювали таку махину, та ще й в одному єдиному екземплярі? Вся справа у космосі.

Як створювали “Мрію”

У 80-х роках минулого століття у спробі випередити США у космічній гонці СРСР створив космічний човник “Буран” та ракету-носій “Енергія”. Але у них була одна суттєва проблема – вони були надто великими.

Величезні кораблі не могли уміститися в інфраструктуру для транспортування на космодром Байконур за тисячі кілометрів від найближчого морського порту.

Радянський уряд розглядав неймовірні варіанти – від негабаритної автомагістралі до збільшеної залізниці, зупинившись на повітряному транспорті.

Але жоден із існуючих радянських літаків не мав достатньої вантажопідйомності, щоб нести таке велике корисне навантаження.

Радянські інженери спочатку розглядали можливість доручити перевезення Бурана Ан-124 Руслан.

Але початкові дослідження в КБ Антонова у Києві показали, що навіть частково зібраний “Буран” та компоненти його ракети можуть порушити потік повітря довкола гігантського вертикального стабілізатора літака.

Для вирішення проблеми було запропоновано семиметрове подовження і без того величезного фюзеляжу “Руслана”, Але цього було недостатньо.

Оскільки плани модернізації Ан-124 зайшли в глухий кут, Москва почала розглядати літак ще більшого розміру. Цей гігантський літак був би схожий на “Руслан”, тільки на стероїдах.

В 1985 Антонов отримав офіційне замовлення Міністерства оборони СРСР на розробку Ан-225. За основу взяли проект “Руслана”, але його суттєво його змінили:

• Центроплан крила був перероблений для розміщення трьох двигунів замість двох
• Літак втратив кормовий вантажний вхід, щоб підвищити міцність конструкції
• Кількість вузлів шасі з боків фюзеляжу було збільшено з 10 до 14
• Три останні ряди коліс стали керованими, щоб літак міг розвернутися на ЗПС
• Передня частина фюзеляжу збільшилася на 8 метрів, а задня укоротилася на 1 метр

Також літак отримав подвійне хвостове оперення, адже з самого початку розробники бачили в літаку не тільки транспортник, а й стартовий літаючий майданчик для майбутніх космічних апаратів.

Зібрати Ан-225 планувалося за два роки, але на це пішло вдвічі більше часу. Літак, що вийшов в результаті, був настільки великим, що у “Антонова” не було для нього відповідного ангара, тому літак довелося розмістити по діагоналі в цеху остаточного складання.

Під час свого публічного дебюту Ан-225 назвали “Мрія”. То був перший випадок, коли радянський літак отримав українське ім’я!

21 грудня 1988 року “Мрія” вперше піднялася в небо з аеродрому у Гостомелі, встановивши одразу 110 світових рекордів. Там, у Гостомелі через 33 роки, обірвалася його історія…

Незважаючи на те, що “Мрія” створювалася для перевезення космічного човника “Буран” на космодром “Байконур”, своє безпосереднє завдання літак так і не виконав. “Буран” здійснив свій перший і останній політ за місяць до того, як “Мрія” піднялася в небо.

Правда, Ан-225 все ж таки прибув на космодром “Байконур” 13 травня 1989 року і здійснив випробувальний політ з орбітальним апаратом на борту. Потім він доставив шатл на паризький авіасалон, після чого “Буран” вирушив доживати свого віку в ангар.

До речі, після розвалу СРСР Ан-225 припинив польоти та був частково розібраний, але до 2000-х років його знову зібрали силами українських підприємств, тому ми можемо сміливо його називати українським, а не радянським, не слухайте коментаторів у Мережі. Саме таким, із синьо-жовтими смугами на фюзеляжі його запам’ятав увесь світ. І побачить знову, ми в це віримо!