ASUS створила подвійний монітор ROG Strix XG49VQ з діагоналлю 49 дюймів
Більшість геймерів використовують 2 монітори разом, та це заважає повністю зануритись в гру
Використання сьогодні 2 і більше моніторів виправдана, якщо потрібно працювати одночасно з багатьма системами, а для геймерів це забезпечує більший огляд. Та рамки на стиках часто заважають повністю занурюватись у гру.
Щоб вирішити цю проблему, в ASUS створили ROG Strix XG49VQ. Це монітор з діагоналлю в 49 дюймів, що має дуже широке співвідношення сторін, 32: 9.
Щодо дизайну, то монітор отримав лицьову панель кольору графіту та загострені лінії. Корпус – пластиковий, кронштейн – металевий з декоративними пластиковими накладками.
Кронштейн регулюється по висоті, по куту нахилу і повертається навколо стійки. Підставка масивна і надійно утримує важкий дисплей у всіх режимах. Навіть під час регулювання немає ні натяку на люфт: всі механізми відпрацьовують плавно з чіткою фіксацією у всіх положеннях. Також передбачено кріплення VESA 100×100.
Наш герой – еквівалент двох стандартних 27-дюймових моніторів, хто стоїть поруч. Але без рамок посередині і найкращим ефектом занурення, завдяки заокругленню. Співвідношення сторін 32: 9 дійсно вражає: щоб охопити відразу весь екран потрібен гарний бічний зір, або рухома шия.
Так як перед нами ігровий монітор, відмінний ефект занурення йде тільки на користь. Матриця типу VA продемонструвала колірний обхват sRGB 100%, NTSC 77%, а AdobeRGB 82% – непоганий результат. Але монітор підвело заводське калібрування: ні в одному з трьох режимів гами фактичне значення не співпало з заявленим. Кольори теж налаштовані недостатньо точно, середнє колірне розходження 3 одиниці. Калібрування колориметром виправляє ситуацію.
Заявлена максимальна яскравість 450 кд/м² трохи відрізняється від фактично виміряного значення на рівні 420 кд/м². Еталонні 120 кд/м² досягаються на рівні 18%. Мінімальний рівень всього лише 2 кд/м² – відмінний результат.
Роздільна здатність для 49-дюймової панелі скромна: 3840×1080 пікселів дають 81 PPI.
Цього цілком достатньо для ігрових цілей, але ніяк не для роботи з текстом. Дрібні шрифти виглядають неохайно, єдиний порятунок – збільшення масштабу всієї системи. Рамки навколо матриці можна назвати тонкими, але вони губляться на тлі величезного дисплею.
Управління покладено на джойстик і пару кнопок з боків від нього. У меню інтуїтивно-зрозумілий інтерфейс і якісна русифікація. Поруч з кнопками, ближче до дисплею, розмістився світлодіодний індикатор білого світла, який можна примусово відключити через меню.