Кембриджські вчені запропонували лікувати ОКР гумовою рукою і штучними фекаліями

Кембриджські вчені з’ясували, що пацієнти з ОКР реагують на забруднення гумової руки приблизно так само, як на забруднення власної — проте вони починають відчувати вплив лише після декількох хвилин. Щоб знизити тривогу пацієнтів під час терапії, вчені запропонували використовувати ілюзію гумової руки. Дослідження було опубліковано в журналі Frontiers in Human Neuroscience.

Дослідження показало, що у людей з ОКР може бути порушене сприйняття власного тіла, оскільки схожі реакції спостерігаються і у інших психічних розладах, таких як шизофренія, наприклад. Зазвичай у таких випадках лікарі рекомендують «експозиційну терапію». Згідно з нею, люди з ОКР мають торкатися потенційно брудних поверхонь, не миючи після цього руки. Однак, за словами автора дослідження, «терапія може бути дуже стресовою і тому не завжди ефективною або навіть здійсненою для багатьох пацієнтів». Саме через ці побічні реакції він і його колеги захотіли знайти інші варіанти для боротьби з нав’язливим бажанням пацієнтів з ОКР мити руки — вони запропонували використовувати ілюзію гумової руки.

Цей ефект виникає, коли до руки людини, зазвичай захованої, і гумової руки, яка знаходиться на очах у пацієнта, одночасно торкаються паличкою або пером протягом якогось періоду часу. Людині починає здаватися, що гумова рука — його власна, тому він також відчуває дотик.

У експерименті брали участь 29 осіб з ОКР з Інституту обсесивно-компульсивних розладів лікарні Маклін Ліверсон, м. Бельмонт, Массачусетс. Їх розділили на дві групи: 16 і 13 осіб. У першій групі руки гладили синхронно, в другій — ні. Через 5 хвилин експериментатори запитали, наскільки реальною здавалася гумова рука для учасників. Потім на неї нанесли штучні фекалії з шоколаду і арахісового масла. Для суміші використовували спеціальний спрей, аби запах здавався реалістичним. Експериментатори знову попросили учасників оцінити рівень їх відрази, а також те, наскільки вони були стурбовані і як сильно хотіли піти і помити руку. Водночас по «реальній» руці проводили бавовняною ганчіркою.

Через п’ять хвилин експерименту, обидві групи учасників повідомили про відчуття відрази, бажання вимити руки і про тривогу. У першій групі, в якій руки гладили синхронно, про відразу повідомило на 30% більше учасників, ніж у другій.

Той факт, що учасники відчували огиду і компульсивні позиви при забрудненні гумової руки, означає, що подібні експерименти можна застосовувати в терапії, вважають вчені. За їх словами, це може позбавити людину від нав’язливого бажання мити руки. Проте такий спосіб терапії ще потрібно перевірити на пацієнтах.

Найближчим часом дослідники планують порівняти цю методику з існуючими методами лікування у рандомізованих клінічних випробуваннях.