Вчені зі США, Великобританії й Нідерландів описали механізм того, як вірус імунодефіциту людини розвиває стійкість до препаратів. Дослідження опубліковане на порталі Science.
Сьогодні існує низка ліків, які допомагають контролювати ВІЛ-інфекцію, включаючи групу, яка називається інгібіторами перенесення інтегрази. Ця «родина» ліків містить чотири препарати: ралтегравір, елвітегравір, долутегравір і біктегравір. Вони працюють пов’язуючись з одним із ключових ферментів ВІЛ, званим інтегразою, щоб перешкодити йому вставити генетичну інформацію вірусу в ДНК клітин людини. Хоча такі препарати все ще ефективні, з плином часу ВІЛ може розвинути до них стійкість.
Дослідження, опубліковане в Science 30 сiчня 2020 року, виявило механізм, який ВІЛ використовує для розвитку стійкості до цієї групи ліків. Дослідники з Інституту Френсіса Кріка в Лондоні виявили це, досліджуючи структуру інтегрази з вірусу, який дуже схожий на пращура ВІЛ, використовуючи кріоелектронну мікроскопію.
«Незвичайна властивість цих ліків полягає в тому, що вони взаємодіють з іонами металів, що зазвичай дозволяє їм створювати дуже міцні зв’язки з активним центром вірусного ферменту. Ми виявили, що ВІЛ може тонко змінювати хімічне оточення металів і, немов за допомогою дистанційного керування, послаблювати ступінь пов’язання», — пояснив Science Петро Черепанов, один зі співавторів роботи.
Зниження ефекту препаратів відбувається через ефект мутацій і втрати молекул води в активному центрі інтегрази. Вчені впевнені, що відкриття допоможе розробляти більш ефективні інгібітори інтегрази.