Нове відкриття допомогло вченим виявити найдавніший підтверджений випадок бубонної чуми за межами Євразії. Це стало можливим завдяки мумії, вік якої становить близько 3290 років. Вона належала чоловікові, який помер від симптомів, характерних для цієї смертельної хвороби. Це відкриття кардинально змінює наше розуміння історії поширення недуги.
Дослідники виявили сліди ДНК бактерії Yersinia pestis як у кістковій тканині, так і в кишковому вмісті мумії. Такі знахідки свідчать про те, що хвороба досягла запущеної стадії на момент смерті людини. Це відкриття є першим молекулярним доказом присутності чуми в Стародавньому Єгипті.
Раніше вчені знаходили докази існування чуми лише в Європі та Азії, причому найдавніші сліди було виявлено в 5000-річних скелетах на території сучасної Росії. Нове дослідження єгипетської мумії доводить, що смертельна хвороба була присутня в Північній Африці ще на початку бронзового віку.
Попередні археологічні знахідки вже натякали на можливість існування чуми в Стародавньому Єгипті. Зокрема, в археологічному поселенні Амарна, де жили будівельники гробниці Тутанхамона, були знайдені рештки бліх – основних переносників хвороби. Крім того, у медичному тексті “Папірус Еберса”, якому приблизно 3500 років, описуються симптоми, що нагадують бубонну чуму.
Дослідники припускають, що хвороба могла поширюватися через бліх, які жили на нільських щурах, а згодом перейшли на чорних щурів. Саме ці гризуни, подорожуючи на стародавніх кораблях, могли стати причиною поширення страшної хвороби по всьому світу в пізніші часи.